Якби Пітер Брейгель жив на Троєщині Прокидався би вранці, снідав би голубцями тещиними Закусював би маринованим огірком чи кислицею Виглядав у вікно. Бачив, як на сніг виходять мисливці Такі вони наїжачені, сонні, збентежені Ідуть крізь двори, оточені вавилонськими вежами Ідуть, ніби хресна хода, і впихаються до автобусів Пітер думає — \xabЦе достойно живопису\xbb У Пітера в кухні — негуляний пес і гори брудного посуду Пітер проводить ранкову розмову з господом, Каже щось типу: \xabГосподи, глянь же на мене дурного і передчасно сивого Ти правда задумав цей світ із житловими масивами? Із цими бродячими псами і голосними сусідами? Ти правда задумав людей пустоокими, п'яними, ситими Ти правда придумав цю їжу, приправлену глутаматом натрію Господи, хіба не мав би я народитися десь у Фландрії?\xbb Пітеру знову снився Антверпен і вітряки над болотами Пітер плакав у сні над нежитим життям і неписаними полотнами Але зараз п'є чай і не так вже й страшиться прийдешнього Зрештою, люди приблизно однакові — у Фландрії й на Троєщині І все ніби окей, лише на стіні, на шпалерах з рожевими айстрами Красується \xabТріумф смерті\xbb пензля невідомого майстра